Презентація поетичної збірки Оксани Демчини «Подаруй мені крила»

Засідання клубу в середу, 15 серпня, мимоволі переросло в справжній вечір високої поезії. Саме такий висновок напросився в кінці засідання леополійців. Готувалися до засідання заздалегідь - адже буде презентація вибраної поезії повністю позбавленої зору та слуху майже нікому невідомої дівчини.

Але кожному, хто переступав поріг Королівської трапезної, зразу кидалася у вічі незвично велика кількість гостей та телекамер. Відкрив засідання паст-президент Володимир Костур коротенькою інформацією про книжку поезій Оксани Демчини «Подаруй мені крила», виданої видавництвом «Афіша» (Зіновій Романів).

Оксана Демчина – це та маловідома тендітна дівчина, яка з 12 років не бачить і не чує світу. Зате її поезія зворушувала до сліз кожного присутнього в залі. Від глибокого аналізу давніх історичних подій до трепетних сонетів, від захоплення Львовом до ніжної лірики, від ностальгічного ретро до модерну – це Оксана Демчина. Кожна її фраза легка та водночас напрочуд сильна. По-особливому Оксанина поезія звучала у виконанні заслуженої артистки України, заньківчанки Лесі Бонковської.

Читання поезії перепліталося з розповідями про авторку. Про шкільні Оксанині роки захоплююче розповідала її незряча вчителька Кутня Олена Петрівна, про перші літературні труднощі – Оксанина мама п.Марія, про Боже натхнення – отець Роман Мануляк, про любов і силу Оксани до життя – представник Головного управління соціального захисту Курницька Леся Михайлівна. Прийшли привітати Оксану її колеги та друзі з Львівського відділення Української спілки інвалідів (О.Потимко-керівник спілки, співорганізатор заходу, В.Дурнєв-керівник Фонду реабілітації незрячих, М.Петрів та інші колеги).

Але… на диво для нас, здорових, чуючи та бачачих, основним лейтмотивом всіх привітань було: «не треба нас жаліти; ми є щасливими, бо нас можуть почути; ми є щасливими, бо ми живемо, ми є потрібні». Саме ці слова було найважче чути, перепустити їх через себе і повірити в них, погодитися з ними. Одночасно старатися відчути себе щасливим, бо долучився до основного – не пожалів незрячу та нечуючу дівчину, а допоміг побачити та почути її іншим. Безумовно, що це вдалося. Через велику кількість масмедіа Оксану Демчину, непересічну поетесу, тепер почує і побачить велика кількість людей. Людей, яких Оксанина творчість не залишить байдужою. Вийдуть її наступні збірки, які підтримають багатьох фізично здорових, але, іноді, не впевнених в собі людей. І це покликана зробити сильна поезія Оксани Демчини

 

(фотографії Мирослава Кулинича)

Прочитано 1550 разів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається